Специфічною особливістю нерухомого майна є законодавчо встановлена вимога реєстрації змін щодо нього у відповідному державному реєстрі.
Відповідно до ст.334 Господарського кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.
До обʼєктів нерухомого майна відносять дома, квартири, земельні ділянки, нежилі приміщення, а також недобудовані обʼєкти, які потенційно також можуть бути предметом правочинів.
Формально до нерухомості відносять також морські та космічні кораблі, але через їх специфічність вони не будуть предметом розгляду в даній статті.
Реєстрації підлягає не тільки право власності на такі обʼєкти, але й різного роду обтяження, що їх стосуються, як то іпотека, сервітут, найм (оренда) або інше використання.
На сьогодні повноваженнями щодо реєстрації нерухомого майна наділені наступні інституції:
– державні реєстратори;
– нотаріуси;
– державні та приватні виконавці (при здійсненні реєстрації на підставі судових рішень).
Якщо сторони укладають правочин щодо нерухомого майна і він має бути оформлений у письмовій формі і посвідчений нотаріусом, нотаріус одночасно проводить і державну реєстрацію такого майна, тому додатково звертатися до інших інстанцій немає потреби.
При зверненні з метою реєстрації прав на нерухоме майно окрім заяви необхідно мати наступні документи:
– паспорт та ІПН заявника;
– договір або інший документ, на підставі якого виникає право власності;
– технічний паспорт на обʼєкт нерухомості;
В деяких специфічних випадках може знадобитись судове рішення, виписка з державного кадастру або інший документ.
Обʼєкт нерухомості підлягає реєстрації в строк до 5 робочих днів з моменту подання відповідної заяви. Існує також можливість прискореної реєстрації (від 2 годин до 2 робочих днів) за додаткову плату.
За наслідками проведеної реєстрації заявник отримує відповідну виписку з державного реєстру.
Оставить комментарий