Специфічною особливістю нерухомого майна є законодавчо встановлена вимога реєстрації змін щодо нього у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до ст.334 Господарського кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

До обʼєктів нерухомого майна відносять дома, квартири, земельні ділянки, нежилі приміщення, а також недобудовані обʼєкти, які потенційно також можуть бути предметом правочинів.

Формально до нерухомості відносять також морські та космічні кораблі, але через їх специфічність вони не будуть предметом розгляду в даній статті.

Реєстрації підлягає не тільки право власності на такі обʼєкти, але й різного роду обтяження, що їх стосуються, як то іпотека, сервітут, найм (оренда) або інше використання.

На сьогодні повноваженнями щодо реєстрації нерухомого майна наділені наступні інституції:

– державні реєстратори;

– нотаріуси;

– державні та приватні виконавці (при здійсненні реєстрації на підставі судових рішень).

Якщо сторони укладають правочин щодо нерухомого майна і він має бути оформлений у письмовій формі і посвідчений нотаріусом, нотаріус одночасно проводить і державну реєстрацію такого майна, тому додатково звертатися до інших інстанцій немає потреби.

При зверненні з метою реєстрації прав на нерухоме майно окрім заяви необхідно мати наступні документи:

– паспорт та ІПН заявника;

– договір або інший документ, на підставі якого виникає право власності;

– технічний паспорт на обʼєкт нерухомості;

В деяких специфічних випадках може знадобитись судове рішення, виписка з державного кадастру або інший документ.

Обʼєкт нерухомості підлягає реєстрації в строк до 5 робочих днів з моменту подання відповідної заяви. Існує також можливість прискореної реєстрації (від 2 годин до 2 робочих днів) за додаткову плату.

За наслідками проведеної реєстрації заявник отримує відповідну виписку з державного реєстру.